Приєднання України до Болонського процесу привело за собою введення нових понять і термінів, які використовуються в європейських країнах та пов'язаних зі створенням єдиного європейського освітнього простору. Сьогодні ми хочемо познайомити з ними наших читачів, звернувши вашу увагу на ту роль, котру вони грають у підвищенні мобільності наших студентів, їхньої конкурентоспроможності на ринку праці за кордоном.
Ключовими поняттями в переліку завдань Болонського процесу, обов'язкових до виконання в короткий термін для тих університетів, які мають намір увійти чи увійшли в процес, є поняття Європейської системи трансферу та акумуляції кредитів (залікових балів), ECTS, а також поняття додатку до диплому (DS), яке використовує систему ECTS та її компоненти.
Що таке Європейська система трансферу та акумуляції кредитів (залікових балів), ECTS? ECTS є орієнтованою на студента системою опису освітніх програм (або учбових планів) шляхом кількісної оцінки їх компонентів у залікових балах (кредитах), Система кількісної оцінки компонентів освітніх програм (предметів, модулів, блоків) у кредитах базується на повному учбовому навантаженні студента, необхідному для осягнення декларованих цілей (знань, умінь, навичок) відповідного компоненту програми.
Чому саме ECTS?
Чому саме ECTS? Як вона виникла та розвинулася? ECTS впроваджується в Європі з 1989 р Чому саме ECTS? оку і з того часу була перевірена в ході пілотних проектів та удосконалена у 145 європейських університетах. Система дає можливість підтримати мобільність студентів у межах країн-учасниць, забезпечує взаємне визнання учбових досягнень студента за періоди навчання в різних університетах (і навіть різних країнах). Система ECTS дозволяє акумулювати досягнення студента в умовах вибору ним власної траєкторії та темпу навчання, Вона робить учбові програми легкими для читання та порівняння студентам, як місцевим, так і іноземним. Нарешті, ECTS є обов'язковим євростандартом Болонського процесу,
Якими є головні складові ECTS? Вони є такими:
ECTS базується на угоді, що 60 кредитів вимірюють повне учбове навантаження студента за один учбовий рік (відповідно ЗО кредитів за один семестр, 20 кредитів - за триместр).
Повне учбове навантаження включає всі види роботи, включно з самостійною роботою студента, підготовкою до іспитів, їх складання, практиками, тощо.
Кредити оцінюють всі компоненти річної учбової програми -модулі, учбові курси, практику, дипломне проектування, тощо і відображують лише кількість учбової роботи, необхідної студенту для їх виконання та засвоєння, у співвідношенні до повного обсягу роботи за учбовий рік (60 кредитів). Кредити не оцінюють складності, або відносного рівня окремих курсів, предметів, або інших компонент учбової програми.
Кредити є також шляхом кількісної оцінки учбових досягнень. Студент отримує кредити лише за ті компоненти програми, в яких досяг сформульованих цілей і виконав всі необхідні роботи , а також склав іспит, або пройшов іншу передбачену учбовим планом форму контролю.
Успішність студентів оцінюється в національній шкалі оцінок. Втім, доброю практикою вважається дублювання національної шкали оцінок успішності в залікових книжках студентів та інших відповідних відомостях в шкалі оцінок ECTS, яка є елементом системи. Наведена нижче порівняльна таблиця дає уявлення про співвідношення української шкали оцінок та шкали ECTS. Шкала ECTS Статистичні критерії шкали ECTS Відповідні рівні діючої української шкали успішності Співвідношення між національною шкалою та ECTS
A - excellent кращі 10% відмінно 5 - відмінно
B - very good наступні 25% добре 4.5 - дуже добре
C - good наступні 30% 4 - добре
D - satisfactory наступні 25% задовільно 3.5 - цілком задовільно
E - sufficient останні 10% 3 - задовільно
FX два типи неуспішних студентів незадовільно 2.5 - недостатньо
F - fail 2 - незадовільно
Примітка до таблиці: Оцінки двох останніх рядків таблиці стосуються двох різних типів неуспішних студентів. Зокрема оцінка FX означає - "недостатньо, студенту необхідно трохи більше роботи для заліку курсу", тоді як оцінка F означає -"незадовільно, студенту потрібний значний обсяг роботи для заліку курсу". Обидві ці оцінки виставляються у залікові, або екзаменаційні відомості, але не у залікову книжку студента, так само, як це практикується відносно існуючої української оцінки "незадовільно".
Академічна довідка (The Transcript of Records), Обмін (трансфер) кредитів поміж університетами здійснюється шляхом надання академічних довідок. Академічна довідка, зокрема, описує (у термінах ECTS) учбові досягнення кожного студента як до, так і після навчання за кордоном, або в іншому університеті. Кожен курс (предмет), який вивчав студент, під час навчання, відображений в академічній довідці не лише кількістю здобутих ECTS-кредитів, але також оцінками за національною шкалою оцінок і за шкалою ECTS. Підписана та завірена академічна довідка надається обом університетам, а також студенту. Існує стандартна для Болонського процесу та системи ECTS форма академічної довідки англійською та іншими мовами.
Дещо про додатки до дипломів (DS)
Розвиток концепції моделі додатків до дипломів та її мета. Модель додатків до дипломів (DS) була розвинута Європейською Комісією, Радою Європи а також UNESCO/CEPES і має на меті єдиний і стандартизований опис природи, рівня, змісту, наповнення та статусу (nature, level, context, content and status) навчання, яке отримав та успішно засвоїв власник диплому. Додатки до дипломів переслідують мету прозорого та спрощеного міжнародного визнання професійних та академічних кваліфікацій (дипломів, ступенів, сертифікатів, тощо) та їх порівняння.
Чим є додаток до дипломів? DS є гнучким, але не директивним, документом, який покликаний економити гроші, час та робоче навантаження власника на ринку праці. DS є документом, виготовленим та підписаним в університеті, який надав кваліфікацію (ступінь, сертифікат, тощо) за стандартизованою формою Європейською Комісією двома мовами (одна з котрих-англійська). Документ складається з восьми обов'язкових секцій:
Інформація про власника кваліфікації;
інформація про наданий кваліфікаційний рівень;
інформація відносно рівня наданої кваліфікації;
інформація відносно змісту навчання та осягнутих результатів;
інформація відносно функцій, притаманних наданому кваліфікаційному рівню;
додаткова інформація;
інформація по легалізації (засвідчення) додатку до диплому;
стандартизована інформація про національну систему вищої освіти.
Інформація повинна бути надана по всім восьми секціям обов'язково. Якщо за якихось причин певний пункт неможливо висвітлити, необхідно в ньому ж надати причини, за якими це не виявилося можливим. Університети повинні забезпечити додаткам до дипломів такий самий рівень захисту (від підробки) та рівень засвідчення (легітимації), який вони забезпечують відповідним дипломам. Опис національної системи вищої освіти, у межах якої власник диплому був кваліфікований, покладається на Національні академічні центри інформації та визнання (NARIC-National Academic Centers of Recognition and lnformation)[2], його стандартизована форма доступна в Інтернеті ( див., наприклад, http: www.enic-naric.net)
Чим не є додаток до диплому?
Він не є вкладкою (додатком до диплому), до якого ми звикли з радянських часів;
він не є різновидом резюме (CV-Curriculum Vitae)) для вступу на роботу;
він не є замінником кваліфікаційного диплому, або посвідчення про кваліфікацію;
він не є автоматичною гарантією визнання кваліфікації.
Що дає додаток до диплому університетам та студентам?
"Читабельність" та можливість уподібнення дипломів;
конкурентноздатність випускників на ринку праці за кордоном;
полегшує академічне визнання університету та покращує його реноме за кордоном;
захищає національну автономію, та національні особливості університету в рамках загальноєвропейського простору вищої освіти.
Г.Чуйко, Н.Чуйко "Болонський процес українською",
джерело: журнал "Сучасна освіта", № 11(53)
|